Закарпатська область у складі України утворена 22 січня 1946 р.
Часто ії називають Закарпатською Україною або ж Закарпаттям, однак останній термін вживається для означення двох понять:
І) Закарпаття - історико-географічний край, який розташований на південному заході української етнічної території ("за Карпатами") і обіймає гірські і передгірні райони. Це - українське етнічне Закарпаття, яке займає 15,6 тис.кв.км, Більша частина його (11,4 тис.кв.км) входить до складу Української держави, решта перебуває в складі Словаччини (т.зв.пряшівщина) та Румунії (Мармарощина).
2) Закарпаття - адміністративно-(певний час і політико-) територіальна одиниця, що була утворена після Першої світової війни в складі тодішньої Чехо-Словаччини. Окрім українських земель, вона включала також частини угорської і румунської етнічних територій, розташованих біля кордонів з відповідними державами. Після Другої світової війни вона відійшла до України з незначними територіальними змінами, ставши однією з ії областей.
Формування території. Вже в перших століттях нашої ери Закарпаття потрапило під слов'янську колонізацію. В середині І тисячоліття воно входило в племінний союз слов'ян-карпів, а з середини УІІ ст. - в політичне об'єднання білих хорватів. У ІХ ст. Їх землі, в т.ч. і Закарпаття, належали Великоморавській державі, а після занепаду останньої перейшли в другій половині Х ст. до давньоукраїнської держави - Київської Русі. З того часу на Закарпатті закріплюється назва "Русь": Карпатська Русь, Підкарпатська Русь.
Використовуючи ослаблення Руської держави, угорські королі протягом ХІ-ХІІІ ст. поширили свій вплив на Закарпаття. З того часу і аж до початку ХХ ст. воно постійно перебувало в складі Угорщини (або тих держав, в які входила остання), становлячи її прикордонну область. Тому для тієї території краю, де жили українці, були поширені також назви "Угорська Русь", "Угорська Україна".
У 1526 р. після розпаду Угорщини східна і середня частини Закарпаття (з Мукачевим) відійшли до Трансільванського князівства, яке згодом стало залежним від Османської імперії, а західна (з Ужгородом) - до Австрійської імперії Габсбургів. У 1867 р. вся територія краю опинилась під владою Австро-Угорщини. В складі цих держав Закарпатта не творило єдиної адміністративної одиниці, а входило в ряд жуп (комітатів): Мармарощ, Угоча, Берег, Унг та інших, які простягалися також на в угорську, румунську і словацьку етнічні території.
Значні політичні події і територіальні зміни відбулись на Закарпатті в період між двома світовими війнами. Після розпаду Австро-Угорщини народні ради ряду міст і містечок східної і середньої частини краю наприкінці 1918 р. , а також "З'їзд всіх Русинів, жиючих в Угорщині" (Хуст, 21 січня 1919 р.) висловилися за приєднання до Української Народної Республіки. Однак у 1919 р. територія Закарпаття потрапила під владу різних країн: східну частину окупували румуни (за винятком селища Ясіня з кількома навколишніми селами, де існувала т.зв. "Гуцульська республіка"), західну - чехи, а Березький комітат залишився за угорцями, які обіцяли створити тут культурно-адміністративну автономію "Руську Країну" .
У травні 1919 р. представники ужгородської, хустської і пряшівської рад проголосили об'єднання всього Закарпаття з Чехо-Словаччиною на федеративній основі, що було підтверджено СенЖерменським договором 10 серпня 1919 р. Уряд Чехо-Словаччини виділив окремий адміністративний край "Підкарпатську Русь", в який, однак, не було включено Пряшівщину, зате долучено вузьку смугу угорської території вздовж залізниці Кошіце – Чоп – Берегове - Хуст. Автономія краю почала зреалізовуватись лише в 1938-1939 рр. (формування власного уряду і законодавчої влади - Сойму), однак міжнародні події перешкодили її нормальному розвитку.
В листопаді 1938 р. згідно з т.зв. "віденським арбітражем" від Закарпаття до Угорщини відійшли землі з містами Ужгород, Мукачеве і Берегове, столицю краю перенесено з Ужгорода до Хуста. 15 березня 1939 р. в умовах розчленування Чехо-Словаччини фашистською Німеччиною Сойм проголосив Карпатську Україну незалежною державою на чолі з президентом Августином Волошиним. Однак її одразу ж окупували угорські війська.
В межах Угорщини (1939-1944 рр.) адміністративна одиниця (т.зв."Підкарпатський край") була ще зменшена на територію з містами Севлюш (сучасний Виноградів), Тячів і Солотвина, натомість збільшена на заході за рахунок Словаччини. Замість обіцяної автономії їй було надано вузьку самоуправу. Восени 1944 р. Закарпаття зайняли радянські війська. Чехо-словацька адміністрація відновилася тільки частково і тимчасово. Організований у листопаді 1944 р. в м.Мукачеве з'їзд Народних Комітетів Закарпатської України висловився за приєднання краю до УРСР. 29 червня 1945 р. за договором між тодішніми Чехо-Словаччиною і Радянським Союзом Закарпаття було приєднане до України в межах адміністративної одиниці 1919 р., яка була збільшена невеликою територією навколо м. Чоп.
Площа сучасної Закарпатської області (надалі Закарпаттям називатимемо саме її) складає 12,8 тис.кв.км або 2,1% від загальної площі України. Це – передостаннє місце серед областей України.